Кролики, кролиководство, оборудование для кроликов
НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ КРОЛІВ
Альтернативные проекты
 
 
Витяг з монографії 
Г.А.КОЦЮБЕНКО

«НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ КРОЛІВ»

Повний текст праці див. тут.

З 28-денного віку кроленята можуть обходитися без
материнського молока. У цей період їх відлучають. Але, як показала
практика більшості господарств країни, найкраще відлучати
кроленят у 40-45-денному віці, коли вони достатньо зміцніють.
Як вказують И.А. Аршавский [17], В.И.Фёдоров [176],            
T. Maruyama [207],  кролі у віці від народження до 4-місячного віку,
тобто до статевого дозрівання, знаходяться в періоді прогресивного
зростання. Цей період характеризується високим абсолютним
приростом та константою росту, величезною потенційною
здатністю до регенераційного синтезу білків і протоплазми в цілому
(від 177,2 до 130,0 мг азоту на 1 г білкового азоту на добу) при
стабільно низькому синтезі відновлення. Енергетичний обмін
підвищений на початку періоду і є низькопротеїновим, але до 4
місяців (тобто до кінця періоду) він зменшується. В цілому можна
сказати, що вирішальними в онтогенетичних змінах життєвого
процесу є зміни, що відбуваються в фазу прогресивного росту.
У 3…5-місячному віці молодняк, вирощений в умовах доброї
годівлі, досягає живої маси 2,4…3,5 кг, що майже більш як у 50
разів перевищує його живу масу при народженні. Така енергія росту
кроленят свідчить про їх високу скоростиглість [34].
У кролів відсутня сезонність у розмноженні. Кролиці
приходять в охоту і дають приплід у будь-яку пору року, що дуже
важливо для одержання рівномірних цілорічних окролів.
Статевий цикл кролиці поділяється на кілька стадій. Основна -
статева охота (статеве збудження, тічка). Як правило, статеву охоту
виявляють за почервонінням і набряком зовнішніх статевих органів.
У цей час самки збуджені. У незапліднених кролиць статева охота
повторюється періодично у теплу пору року через 5-7, а взимку
через 8-9 діб і триває 3-5 днів. Ступінь прояву ознак охоти у самок
значною мірою впливає на заплідненість і вихід молодняку. Тому,
від визначення ознак охоти та її стадії залежить ефективність
парування. Яскраво виражена охота характеризується насамперед
значним почервонінням і набряком зовнішніх статевих органів. При
пестінні по спині самка витягується, лягає на підлогу і спокійно
приймає самця. У її статевих органах створюються найсприятливіші
умови для запліднення яйцеклітини та розвитку зародків.
У дорослих кролів 28 зубів. На верхній щелепі з кожного боку
є по два різці, три несправжніх і три справжніх кутніх зуби; на
нижній, також з кожного боку - по одному різцю, два несправжніх і
три справжніх кутніх зуби. У кролів відсутні ікла. Відстань між
різцями й кутніми зубами від 3,0 до 3,5 см, завдяки чому можна
маніпулювати при огляді порожнини рота. Важливо те, що різці не
мають кореня і ростуть постійно й інтенсивно протягом усього
життя. Тому, кролів потрібно забезпечувати таким кормом, який
необхідно гризти для безперервного стирання відростаючої частини
зубів. Кролівники часто спостерігають, що кролі обгризають
дерев’яну частину кліток. Причина цього - недостатня кількість
твердих кормів. Якщо різці поламалися, вони можуть вирости на
нижній щелепі уверх і вбік, на верхній - вниз і вбік [57].
Шлунок у кролів невеликий. Стінка його виділяє соляну
кислоту й фермент пепсин. Під їх дією білки кормів частково
перетравлюються до пептонів і альбумоз. Органи травлення кроля
складається з довгого кишечника (його розмір у 15 разів перевищує
довжину тіла кроля) з добре розвиненою сліпою кишкою. Маса
кишечнику становить 18 % маси тіла. Кролі капрофаги. Вони
споживають свій м’який кал, який виділяється у денний час, з 5 до
15 години. За зовнішнім виглядом він представляє гронову масу. Кал
містить у собі вітаміни комплексу В, азотисті речовини, ряд
амінокислот та мікроорганізми, які приймають участь у розщепленні
клітковини. Позбавлення тварин капрофагії може привести до їх
загибелі [62].
Кролівниками країн світу наразі виведено біля 70 порід та
кольорових варіацій кролів, які відрізняються за величиною: крупні
(білий та сірий велетні, чорно-бурий, радянська шиншила,
сріблястий), середні (віденський блакитний, радянський мардер),
дрібні (метелик, білка); за довжиною волосяного покриву:
коротковолосі (рекси), середньоволосі (радянська шиншила, білий
та сірий велетень, сріблястий, віденський блакитний), довговолосі
(ангорська, біла пухова); за напрямом продуктивності: м’ясо-
шкуркові (радянська шиншила, білий та сірий велетень, сріблястий,
віденський блакитний), м’ясні (каліфорнійська, новозеландська),
пухові (ангорська, біла пухова) [56].
За генетичною класифікацією розрізняють чотири групи.
Перша генетична група - породи кролів, що походять від фландера.
Ця порода - космополіт, багатозональна, дуже пластична, гнучка по
своїй генетичній структурі, має прекрасно виражену здатність до
акліматизації в різних екологічних зонах, відома у всьому світі і
отримала широке поширення в багатьох країнах. Кролі породи
фландер виведені в XVI ст. у Бельгії від патагонських і деяких інших,
зокрема, від сріблясто-сірих. Методом простого відтворювального
схрещування за участю фландера виведені породи: біла пухова
(бірюлінске кодло, 1957 р.), велика білка (1918 р.), білка російська -
породна група (1944 р.), віденський блакитний (1895 р.), сірий
велетень (1952 р.). Цим же методом на початку XX ст. за участю
порід, що мають кров фландерів, виведені ангорські (блакитно-
вогняні, чорно-вогняні); барани (блакитно-вогняний, чорно-
вогняний, російський, великий); білки (аугсбургська,
дюссельдорфська, марбурзька (1916 р.), російська (1944 р.)),
радянська шиншила     (1963 р.).
Від кролів породи фландр у результаті мутації, відбору та
розведення "в собі" виведені породи: англійський баран (початок
XIX ст.), білий велетень (кінець XIX - початок XX ст.), білий кролик
«гігант хото» (1912 р.), білий ланд, бельгійська порода, золотисті,
золотисто-вогняні (1921 р.), коротковолосі (рекси, 1924 р.) [129].
Для ввідного схрещування породу фландер використовували
при поліпшенні лотаринзького велетня (XIX ст.), новозеландської
білої, бельгійської породи, шиншили - у колишньому СРСР (до 1942
р.). Для поліпшення метелика, рексів, російського горностаєвого,
крім фландерів, використовували білих велетнів і віденських
блакитних.
Вивчення породного складу кролів в різних країнах,
безсумнівно, вказує на зв’язок з такою породою, як фландер, що
мала величезний вплив на поліпшення місцевих кролів. За участю
фландера виведено 20 порід та 5 породних груп, через інші породи,
в утворенні яких брав участь фландер, виведені 29 порід і 6
породних груп; в результаті мутації, відбору та розведення "в собі"
від фландерів виведена 21 порода, ввідним схрещуванням
покращено 7 порід.
Таким чином, тварини породи фландер зіграли значну роль в
породоутворюючому процесі.
Друга генетична група - породи кролів, що походять від
сріблястих. У XVI-XVII ст., починаючи з 1510 р., сріблясті кролі з
Індії, Сіаму й Бірми були завезені до Португалії та Іспанії. Надалі
вони поширилися по Західній Європі.
Методом простого відтворювального схрещування за участю
сріблястих виведені породи: німецька (мейссенський) баран (1868),
аляска (1870), сріблясто-коричневі (XVIII ст.), манчжурский чорний,
тюренгенські (1890 р.), породна група - котикові. Цим же методом
за участю порід, що мають кров сріблястих, виведені: ангорські
блакитно-вогняні, ангорські чорно-вогняні, баран блакитно-
вогняний і баран чорно-вогняний (1895 р.), гавана-вогняна, велика
гавана (початок XX ст.), новозеландська червона (1900 р.),
новозеландська біла (1910 р.), сибірський кролик (XIX ст.).

Методом складного відтворювального схрещування з участю
сріблястих кроликів виведені: бельгійський заєць (1800 р.), чорно-
вогннний (1887 р.), кролики чорно-білого забарвлення, білий бускат
(1910 р.), породна група татарські сріблясті (1957 р.). Цим же
методом за участю порід, що мають кров сріблястих, виведені:
гавана (1898 р.), шиншила (1913 р.), каліфорнійська (середина XX
ст.), радянський мардер (1940 р.).
Шляхом відбору та розведення бажаного типу "в собі" від
сріблястих виведені: англійський сріблястий, французький
сріблястий (XVII ст.), шампань.
Сріблясті кролі зіграли важливу роль в породоутворювальному
процесі, вони брали участь у створенні понад 40 порід і породних
груп. Що стосується породи російський горностаєвий, яку вважають
похідної від сріблястих, то ми поділяємо думку Ф.Д. Алексеєва [6],
що вона утворилася раніше у 1850 році від простих сірих кролів,
завдяки мутації, де нарівні з геном сірого забарвлення з’явився ген
горностаєвого забарвлення.
Від російських горностаєвих методом простого
відтворювального схрещування отримані сибірські кролики;
методом складного відтворювального схрещування - гавана,
каліфорнійська, радянський мардер; шляхом мутації утворилися
білий польський кролик, німецький горностаєвий, польський
карликовий (гермелін), американський соболь.
Третя генетична група - породи, що походять від блакитних
кролів. Кролики з блакитним забарвленням з’явилися завдяки
мутацій (відомі з VII-X ст.).  Методом простого відтворювального
схрещування з участю тварин блакитного забарвлення були виведені
породи віденський блакитний (1895 р.), віденський білий (1907 р.),
білка велика (1915 р.), аугсбургська, дюссельдорфська, марбурзька
(початок XX ст.), російська ( 1944 р.) білки. Цим же методом за
участю порід, що мають кров блакитних, виведені: гавана-вогняні
(1920 р.), радянська шиншила (1963 р.).
Методом складного відтворювального схрещування з участю
блакитних виведені: гавана (1898 р.), шиншила (1913 р.), радянський
мардер (1940 р.), вуалево срібляста і чорно-бура (1950 р.), породна
група пермський блакитний (1954 р.).
Шляхом відбору та підбору, розведення бажаних типів «в собі»
виведені віденські чорні, віденські сірі, голландські світло-блакитні,
бевернські блакитні (1890 р.), моравські велетні з темно-блакитним
забарвленням, рекс блакитний (1924 р.), казанські блакитні (1957
р.).
За участю віденських блакитних кролів, методом ввідного
схрещування, були поліпшені метелик російський, російські
горностаєві, рекси і котикові. За участю кролів блакитного
забарвлення виведено 10 порід і 1 породна група. Через інші
породи, в породоутворенні яких взяли участь тварини блакитного
забарвлення, отримано 9 порід і 3 породні групи; в результаті
мутації, відбору та розведення "в собі" виведені 8 порід; ввідним
схрещуванням поліпшені 3 породи і 1 породна група.
Четверта генетична група - породи кролів, що походять від
ангорських. Порода ангорська сформована в XVII ст. (1770 р.), хоча
відома вона задовго до цього часу -  з XVI століття. Зараз вона є
багатозональною, розглядається як єдине ціле, але з виділенням
французької, англійської, німецької та інших популяцій, які мають
свої особливості.
За участю ангорської виведені: ангорські блакитно-вогняні й
ангорські чорно-вогняні (початок XX ст.), лисички, сибірські
кролики (XIX ст.), соболині (1914 р.), бірюлінський тип білої
пухової породи (1957 р.), кольорові пухові (більше 20 варіацій на
початку XX ст.) - всі ці породи отримані методом простого
відтворювального схрещування.
Порода білий бускат (1910 р.) виведена методом складного
відтворювального схрещування. Що стосується песцевих пухових
(трусів, XI ст.) і породи опосум (довговолосі, 1920 р.), то
походження їх невідоме. За участю ангорських виведено 9 порід і
більше 20 породних груп (варіації кольорових пухових) [31].
В Україні найбільшого поширення набули породи кролів: сірий
велетень, сріблястий, білий велетень, радянська шиншила,
віденьський блакитний. Розводять, але значно менше, і породи
метелик, мардер, російський горностаєвий та пуховий. Вітчизняні
породи кролів за своїми продуктивними показниками не тільки не
поступаються закордонним - каліфорнійському, новозеландському
та іншим, але й перевершують їх.
Білий велетень - порода м’ясо-шкуркового напряму
продуктивності, виведена у 19 столітті у Бельгії та Німеччині.


У СРСР вона завезена з Німеччини у 1927-1929 pp. Тривалий
час поліпшувалась на фермах радгоспів і колгоспів підбором,
відбором, прилиттям крові кролів порід шиншила й сірий велетень.
Кролі цієї породи мають видовжений тулуб, глибокі розвинуті
груди, невелике підгруддя, пряму й широку спину. Голова у самців
округла, у самок - трохи видовжена. Вуха широкі й довгі, вгорі
трохи розходяться. Ноги довгі, очі рожеві внаслідок просвічування
кровоносних судин сітківки крізь райдужну оболонку ока, яка
повністю позбавлена пігменту. Середня маса дорослих кролів 5,1 кг
з відхиленням 4,3-7,6 кг, довжина тулуба 55-65 см, обхват грудей
36-38 см.
Середня плодючість самок близько 8 кроленят. Шкурки кролів
великі, з досить вирівняним волосяним покривом підвищеної
густоти.
Кролів породи білий велетень розводять повсюди. Основними
репродукторами племінного молодняку є кролеферми ЗТП «Маг»
Полтавської та АТ «Червона поляна» Кіровоградської областей, а
також фермерські господарства [103].
Сірий велетень - порода м’ясо-шкуркового напряму
продуктивності, виведена відтворним схрещуванням місцевих кролів
із кролями породи фландер у 1952 р. у звірорадгоспі «Петровський»
Полтавської обл. (рис. 2).
Метою її виведення було одержання великих тварин з міцною
конституцією, без вад, властивих кролям породи фландер
(непристосованість до місцевих умов, низька плодючість,
незадовільні материнські якості, пізньостиглість і невисока якість
шкурок). У господарствах України порода найбільш
розповсюджена. В структурі поголів’я кролів її частка складає 45 %.
Середня жива маса кролів - 4,9 кг з відхиленням від 4,4 до 7,3 кг.
Вони мають міцну будову тіла, видовжений тулуб з добре
розвинутим кістяком, пряму широку спину з невеликим підгруддям,
голова у самців округла, у самок - видовжена, вуха широкі і довгі,
вгорі розходяться. Довжина тіла дорослих кролів 59-66 см, обхват
грудей 35-40 см. Забарвлення волосяного покриву сіро-заяче, темно-
сіре, залізно-сіре й чорне. Сіро-заяче забарвлення має більшість
кролів. Волосяний покрив їх тулуба рудувато-сірий, живіт і низ
хвоста білі з голубим підшерстям. У кролів темно-сірого
забарвлення тулуб вкритий темно-сірим волоссям з буруватим
відтінком. Кролі залізно-сірого забарвлення мають чорний
волосяний покрив з сірувато-бурим остьовим волоссям. У чорних
кролів волосся чорне з буруватим блискучим відтінком. Живіт і
нижня частина хвоста у них світліші й матові. Середня плодючість
самок за окріл - 8-9 кроленят. Самки мають хороші материнські
якості. Забійна маса кролів цієї породи досягає 61 %. Розводять їх в
Україні, у Білорусі, Російській Федерації тощо.




назад   -   вперед 

ЭКО-КРОЛИКОВОДСТВО
Эмблема Раббакс Текнолоджи
Google
UK
Copyright © 2016 Раббакс Текнолоджи
       Условия использования сайта