Кролики, кролиководство, оборудование для кроликов
НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ КРОЛІВ
Альтернативные проекты
 
 
Витяг з монографії 
Г.А.КОЦЮБЕНКО


«НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ КРОЛІВ»

Повний текст праці див. тут.


З 28-денного віку кроленята можуть обходитися без материнського молока. У цей період їх відлучають. Але, як показала практика більшості господарств країни, найкраще відлучати кроленят у 40-45-денному віці, коли вони достатньо зміцніють.
Як вказують И.А. Аршавский [17], В.И.Фёдоров [176],             T. Maruyama [207],  кролі у віці від народження до 4-місячного віку, тобто до статевого дозрівання, знаходяться в періоді прогресивного зростання. Цей період характеризується високим абсолютним приростом та константою росту, величезною потенційною здатністю до регенераційного синтезу білків і протоплазми в цілому (від 177,2 до 130,0 мг азоту на 1 г білкового азоту на добу) при стабільно низькому синтезі відновлення. Енергетичний обмін підвищений на початку періоду і є низькопротеїновим, але до 4 місяців (тобто до кінця періоду) він зменшується. В цілому можна сказати, що вирішальними в онтогенетичних змінах життєвого процесу є зміни, що відбуваються в фазу прогресивного росту.
У 3…5-місячному віці молодняк, вирощений в умовах доброї годівлі, досягає живої маси 2,4…3,5 кг, що майже більш як у 50 разів перевищує його живу масу при народженні. Така енергія росту кроленят свідчить про їх високу скоростиглість [34].
У кролів відсутня сезонність у розмноженні. Кролиці приходять в охоту і дають приплід у будь-яку пору року, що дуже важливо для одержання рівномірних цілорічних окролів.
Статевий цикл кролиці поділяється на кілька стадій. Основна - статева охота (статеве збудження, тічка). Як правило, статеву охоту виявляють за почервонінням і набряком зовнішніх статевих органів. У цей час самки збуджені. У незапліднених кролиць статева охота повторюється періодично у теплу пору року через 5-7, а взимку через 8-9 діб і триває 3-5 днів. Ступінь прояву ознак охоти у самок значною мірою впливає на заплідненість і вихід молодняку. Тому, від визначення ознак охоти та її стадії залежить ефективність парування. Яскраво виражена охота характеризується насамперед значним почервонінням і набряком зовнішніх статевих органів. При пестінні по спині самка витягується, лягає на підлогу і спокійно приймає самця. У її статевих органах створюються найсприятливіші умови для запліднення яйцеклітини та розвитку зародків.
У дорослих кролів 28 зубів. На верхній щелепі з кожного боку є по два різці, три несправжніх і три справжніх кутніх зуби; на нижній, також з кожного боку - по одному різцю, два несправжніх і три справжніх кутніх зуби. У кролів відсутні ікла. Відстань між різцями й кутніми зубами від 3,0 до 3,5 см, завдяки чому можна маніпулювати при огляді порожнини рота. Важливо те, що різці не мають кореня і ростуть постійно й інтенсивно протягом усього життя. Тому, кролів потрібно забезпечувати таким кормом, який необхідно гризти для безперервного стирання відростаючої частини зубів. Кролівники часто спостерігають, що кролі обгризають дерев’яну частину кліток. Причина цього - недостатня кількість твердих кормів. Якщо різці поламалися, вони можуть вирости на нижній щелепі уверх і вбік, на верхній - вниз і вбік [57].
Шлунок у кролів невеликий. Стінка його виділяє соляну кислоту й фермент пепсин. Під їх дією білки кормів частково перетравлюються до пептонів і альбумоз. Органи травлення кроля складається з довгого кишечника (його розмір у 15 разів перевищує довжину тіла кроля) з добре розвиненою сліпою кишкою. Маса кишечнику становить 18 % маси тіла. Кролі капрофаги. Вони споживають свій м’який кал, який виділяється у денний час, з 5 до 15 години. За зовнішнім виглядом він представляє гронову масу. Кал містить у собі вітаміни комплексу В, азотисті речовини, ряд амінокислот та мікроорганізми, які приймають участь у розщепленні клітковини. Позбавлення тварин капрофагії може привести до їх загибелі [62].
Кролівниками країн світу наразі виведено біля 70 порід та кольорових варіацій кролів, які відрізняються за величиною: крупні (білий та сірий велетні, чорно-бурий, радянська шиншила, сріблястий), середні (віденський блакитний, радянський мардер), дрібні (метелик, білка); за довжиною волосяного покриву: коротковолосі (рекси), середньоволосі (радянська шиншила, білий та сірий велетень, сріблястий, віденський блакитний), довговолосі (ангорська, біла пухова); за напрямом продуктивності: м’ясо-шкуркові (радянська шиншила, білий та сірий велетень, сріблястий, віденський блакитний), м’ясні (каліфорнійська, новозеландська), пухові (ангорська, біла пухова) [56].
За генетичною класифікацією розрізняють чотири групи. Перша генетична група - породи кролів, що походять від фландера. Ця порода - космополіт, багатозональна, дуже пластична, гнучка по своїй генетичній структурі, має прекрасно виражену здатність до акліматизації в різних екологічних зонах, відома у всьому світі і отримала широке поширення в багатьох країнах. Кролі породи фландер виведені в XVI ст. у Бельгії від патагонських і деяких інших, зокрема, від сріблясто-сірих. Методом простого відтворювального схрещування за участю фландера виведені породи: біла пухова (бірюлінске кодло, 1957 р.), велика білка (1918 р.), білка російська - породна група (1944 р.), віденський блакитний (1895 р.), сірий велетень (1952 р.). Цим же методом на початку XX ст. за участю порід, що мають кров фландерів, виведені ангорські (блакитно-вогняні, чорно-вогняні); барани (блакитно-вогняний, чорно-вогняний, російський, великий); білки (аугсбургська, дюссельдорфська, марбурзька (1916 р.), російська (1944 р.)), радянська шиншила     (1963 р.).
Від кролів породи фландр у результаті мутації, відбору та розведення "в собі" виведені породи: англійський баран (початок XIX ст.), білий велетень (кінець XIX - початок XX ст.), білий кролик «гігант хото» (1912 р.), білий ланд, бельгійська порода, золотисті, золотисто-вогняні (1921 р.), коротковолосі (рекси, 1924 р.) [129].
Для ввідного схрещування породу фландер використовували при поліпшенні лотаринзького велетня (XIX ст.), новозеландської білої, бельгійської породи, шиншили - у колишньому СРСР (до 1942 р.). Для поліпшення метелика, рексів, російського горностаєвого, крім фландерів, використовували білих велетнів і віденських блакитних.
Вивчення породного складу кролів в різних країнах, безсумнівно, вказує на зв’язок з такою породою, як фландер, що мала величезний вплив на поліпшення місцевих кролів. За участю фландера виведено 20 порід та 5 породних груп, через інші породи, в утворенні яких брав участь фландер, виведені 29 порід і 6 породних груп; в результаті мутації, відбору та розведення "в собі" від фландерів виведена 21 порода, ввідним схрещуванням покращено 7 порід.
Таким чином, тварини породи фландер зіграли значну роль в породоутворюючому процесі.
Друга генетична група - породи кролів, що походять від сріблястих. У XVI-XVII ст., починаючи з 1510 р., сріблясті кролі з Індії, Сіаму й Бірми були завезені до Португалії та Іспанії. Надалі вони поширилися по Західній Європі.
Методом простого відтворювального схрещування за участю сріблястих виведені породи: німецька (мейссенський) баран (1868), аляска (1870), сріблясто-коричневі (XVIII ст.), манчжурский чорний, тюренгенські (1890 р.), породна група - котикові. Цим же методом за участю порід, що мають кров сріблястих, виведені: ангорські блакитно-вогняні, ангорські чорно-вогняні, баран блакитно-вогняний і баран чорно-вогняний (1895 р.), гавана-вогняна, велика гавана (початок XX ст.), новозеландська червона (1900 р.), новозеландська біла (1910 р.), сибірський кролик (XIX ст.).

Методом складного відтворювального схрещування з участю сріблястих кроликів виведені: бельгійський заєць (1800 р.), чорно-вогннний (1887 р.), кролики чорно-білого забарвлення, білий бускат (1910 р.), породна група татарські сріблясті (1957 р.). Цим же методом за участю порід, що мають кров сріблястих, виведені: гавана (1898 р.), шиншила (1913 р.), каліфорнійська (середина XX ст.), радянський мардер (1940 р.).
Шляхом відбору та розведення бажаного типу "в собі" від сріблястих виведені: англійський сріблястий, французький сріблястий (XVII ст.), шампань.
Сріблясті кролі зіграли важливу роль в породоутворювальному процесі, вони брали участь у створенні понад 40 порід і породних груп. Що стосується породи російський горностаєвий, яку вважають похідної від сріблястих, то ми поділяємо думку Ф.Д. Алексеєва [6], що вона утворилася раніше у 1850 році від простих сірих кролів, завдяки мутації, де нарівні з геном сірого забарвлення з’явився ген горностаєвого забарвлення.
Від російських горностаєвих методом простого відтворювального схрещування отримані сибірські кролики; методом складного відтворювального схрещування - гавана, каліфорнійська, радянський мардер; шляхом мутації утворилися білий польський кролик, німецький горностаєвий, польський карликовий (гермелін), американський соболь.
Третя генетична група - породи, що походять від блакитних кролів. Кролики з блакитним забарвленням з’явилися завдяки мутацій (відомі з VII-X ст.).  Методом простого відтворювального схрещування з участю тварин блакитного забарвлення були виведені породи віденський блакитний (1895 р.), віденський білий (1907 р.), білка велика (1915 р.), аугсбургська, дюссельдорфська, марбурзька (початок XX ст.), російська ( 1944 р.) білки. Цим же методом за участю порід, що мають кров блакитних, виведені: гавана-вогняні (1920 р.), радянська шиншила (1963 р.).
Методом складного відтворювального схрещування з участю блакитних виведені: гавана (1898 р.), шиншила (1913 р.), радянський мардер (1940 р.), вуалево срібляста і чорно-бура (1950 р.), породна група пермський блакитний (1954 р.).
Шляхом відбору та підбору, розведення бажаних типів «в собі» виведені віденські чорні, віденські сірі, голландські світло-блакитні, бевернські блакитні (1890 р.), моравські велетні з темно-блакитним забарвленням, рекс блакитний (1924 р.), казанські блакитні (1957 р.).
За участю віденських блакитних кролів, методом ввідного схрещування, були поліпшені метелик російський, російські горностаєві, рекси і котикові. За участю кролів блакитного забарвлення виведено 10 порід і 1 породна група. Через інші породи, в породоутворенні яких взяли участь тварини блакитного забарвлення, отримано 9 порід і 3 породні групи; в результаті мутації, відбору та розведення "в собі" виведені 8 порід; ввідним схрещуванням поліпшені 3 породи і 1 породна група.
Четверта генетична група - породи кролів, що походять від ангорських. Порода ангорська сформована в XVII ст. (1770 р.), хоча відома вона задовго до цього часу -  з XVI століття. Зараз вона є багатозональною, розглядається як єдине ціле, але з виділенням французької, англійської, німецької та інших популяцій, які мають свої особливості.
За участю ангорської виведені: ангорські блакитно-вогняні й ангорські чорно-вогняні (початок XX ст.), лисички, сибірські кролики (XIX ст.), соболині (1914 р.), бірюлінський тип білої пухової породи (1957 р.), кольорові пухові (більше 20 варіацій на початку XX ст.) - всі ці породи отримані методом простого відтворювального схрещування.
Порода білий бускат (1910 р.) виведена методом складного відтворювального схрещування. Що стосується песцевих пухових (трусів, XI ст.) і породи опосум (довговолосі, 1920 р.), то походження їх невідоме. За участю ангорських виведено 9 порід і більше 20 породних груп (варіації кольорових пухових) [31].
В Україні найбільшого поширення набули породи кролів: сірий велетень, сріблястий, білий велетень, радянська шиншила, віденьський блакитний. Розводять, але значно менше, і породи метелик, мардер, російський горностаєвий та пуховий. Вітчизняні породи кролів за своїми продуктивними показниками не тільки не поступаються закордонним - каліфорнійському, новозеландському та іншим, але й перевершують їх.
Білий велетень - порода м’ясо-шкуркового напряму продуктивності, виведена у 19 столітті у Бельгії та Німеччині.


У СРСР вона завезена з Німеччини у 1927-1929 pp. Тривалий час поліпшувалась на фермах радгоспів і колгоспів підбором, відбором, прилиттям крові кролів порід шиншила й сірий велетень. Кролі цієї породи мають видовжений тулуб, глибокі розвинуті груди, невелике підгруддя, пряму й широку спину. Голова у самців округла, у самок - трохи видовжена. Вуха широкі й довгі, вгорі трохи розходяться. Ноги довгі, очі рожеві внаслідок просвічування кровоносних судин сітківки крізь райдужну оболонку ока, яка повністю позбавлена пігменту. Середня маса дорослих кролів 5,1 кг з відхиленням 4,3-7,6 кг, довжина тулуба 55-65 см, обхват грудей 36-38 см.
Середня плодючість самок близько 8 кроленят. Шкурки кролів великі, з досить вирівняним волосяним покривом підвищеної густоти.
Кролів породи білий велетень розводять повсюди. Основними репродукторами племінного молодняку є кролеферми ЗТП «Маг» Полтавської та АТ «Червона поляна» Кіровоградської областей, а також фермерські господарства [103].
Сірий велетень - порода м’ясо-шкуркового напряму продуктивності, виведена відтворним схрещуванням місцевих кролів із кролями породи фландер у 1952 р. у звірорадгоспі «Петровський» Полтавської обл. (рис. 2).
Метою її виведення було одержання великих тварин з міцною конституцією, без вад, властивих кролям породи фландер (непристосованість до місцевих умов, низька плодючість, незадовільні материнські якості, пізньостиглість і невисока якість шкурок). У господарствах України порода найбільш розповсюджена. В структурі поголів’я кролів її частка складає 45 %. Середня жива маса кролів - 4,9 кг з відхиленням від 4,4 до 7,3 кг. Вони мають міцну будову тіла, видовжений тулуб з добре розвинутим кістяком, пряму широку спину з невеликим підгруддям, голова у самців округла, у самок - видовжена, вуха широкі і довгі, вгорі розходяться. Довжина тіла дорослих кролів 59-66 см, обхват грудей 35-40 см. Забарвлення волосяного покриву сіро-заяче, темно-сіре, залізно-сіре й чорне. Сіро-заяче забарвлення має більшість кролів. Волосяний покрив їх тулуба рудувато-сірий, живіт і низ хвоста білі з голубим підшерстям. У кролів темно-сірого забарвлення тулуб вкритий темно-сірим волоссям з буруватим відтінком. Кролі залізно-сірого забарвлення мають чорний волосяний покрив з сірувато-бурим остьовим волоссям. У чорних кролів волосся чорне з буруватим блискучим відтінком. Живіт і нижня частина хвоста у них світліші й матові. Середня плодючість самок за окріл - 8-9 кроленят. Самки мають хороші материнські якості. Забійна маса кролів цієї породи досягає 61 %. Розводять їх в Україні, у Білорусі, Російській Федерації тощо.




назад   -   вперед 

ЭКО-КРОЛИКОВОДСТВО
Эмблема Раббакс Текнолоджи
Google
UK
Copyright © 2016 Раббакс Текнолоджи
       Условия использования сайта